Луганская областная общественная организация Грань

Суббота, 15.12.2018, 20:56

Приветствую Вас Гость | RSS | Главная | Регистрация | Вход

Главная » 2011 » Сентябрь » 7 » Физиотерапия в центре профессиональной реабилитации
23:04
Физиотерапия в центре профессиональной реабилитации
Міністерство праці та соціальної політики України
Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів




ПОГОДЖУЮ
Заступник Міністра
праці та соціальної політики України
Голова Методичної ради з питань реабілітації інвалідів та дітей – інвалідів при Міністерстві праці та соціальної політики України
_________________ В.М.Онищук
_____ _________________ 2008р.



ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗІОТЕРАПІЇ В УМОВАХ ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
(з досвіду роботи Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів)


Рекомендовано до друку
рішенням Науково – методичної
ради Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів
Міністерства праці та соціальної політики України
Протокол № 3 від «_14_» __травня__ 
2008р.










Лютіж

2008
Організація фізіотерапії в умовах центру професійної реабілітації інвалідів /Методичні рекомендації для фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів/ За загальною редакцією кандидата медичних наук М.Л.Авраменка - Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів / Л.: ВЦПРІ, 2008. - 22 с.


У виданні узагальнено досвід Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів з питань організації фізіотерапії в умовах центру професійної реабілітації інвалідів.
Запропоновані матеріали мають за мету ознайомлення широкого загалу фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів з системою організації фізіотерапії в умовах центру професійної реабілітації інвалідів.
Рекомендовано Методичною радою з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів при Міністерстві праці та соціальної політики України (протокол № __ від __ травня 2008 р.)


Розробник методичних рекомендацій: Д.А.Кузнєцов – кандидат медичних наук, завідувач медичної частини Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

Укладач: Н.М.Маліновська – начальник відділу з розробки та впровадження навчально – методичних та науково – дослідницьких програм Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

Рецензент: М.В.Чухраєв – директор ТОВ «Науково – дослідний інститут Медінтех», кандидат технічних наук.


СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ІПР – індивідуальна програма реабілітації
МСЕ – медико – соціальна експертиза
МСЕК – медико – соціальна експертна комісія
РК – Реабілітаційна комісія















ЗМІСТ
                                                                                                              стор.
ВСТУП ……………………………………………………………………... 5
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ …………………………………………… 9
ІІ. МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В УМОВАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ......................................................................

13
ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………... 21









ВСТУП
Запропоновані матеріали є результатом вивчення та опрацювання пакету нормативних документів–Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіта і науки України, які регламентують діяльність реабілітаційних установ щодо надання реабілітаційних послуг, та досвіду роботи Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів (далі–ВЦПРІ).
Основним завданням медичного супроводу професійного навчання інвалідів в умовах ВЦПРІ є забезпечення у відповідності з рекомендаціями МСЕК та вимогами ІПР заходами медичного характеру, спрямованими на корекцію та відновлення фізичного, психо-емоційного, соціального та трудового потенціалів інваліда з метою покращення їх успішності та зацікавленості в професійному навчанні, повернення до активної життєвої позиції та інтеграції в суспільство адекватно їх здібностям та фізичним можливостям.
Заходи  медичного супроводу професійного навчання інвалідів спрямовані на:
запобігання та усунення зворотнього функціонального дефіциту;
підтримку та забезпечення високого рівня працездатності в навчальному процесі та засвоювання навчального матеріалу;
підвищення функціональних та компенсаторних можливостей організму в процесі професійної реабілітації.
У даному виданні, на основі досвіду роботи ВЦПРІ, значне місце відводиться основним методам та принципам організації заходів з фізіотерапії в умовах центру професійної реабілітації інвалідів (далі–Центр).
Показаннями для проведення заходів з фізіотерпії в Центрі є:
- захворювання опорно-рухового апарату (за винятком значних порушень статико-динамічної функції в кінцівках та суглобах кінцівок, наявності сколіотичного горба 4 ст. з порушенням функції  серцево-судинної системи):
вроджена патологія розвитку кінцівок та суглобів;
стан після ампутації кінцівок;
стан після травм хребта і спинного мозку (не менш ніж через 6 місяців після травми);
- дитячий церебральний параліч (за винятком спастичної тетраплегії з вираженим порушенням функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках);
- наслідки пологової травми з порушенням інтелекту, розумова відсталість вродженого характеру;
- наслідки перенесених нейроінфекцій без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках;
- нейро-дегенеративні захворювання нервової системи: мієлодисплазії, захворювання екстрапірамідної нервової системи;
- залишкові явища перенесених черепно-мозкових травм без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках, без симптомів психоорганічного синдрому та астенічного синдрому; 
- помірно виражені периферичні паралічі і парези кінцівок внаслідок первинної та вторинної міопатії;
- захворювання (крім онкологічних) серцево-судинної, дихальної, ендокринної, сечостатевої систем та органів травлення поза фазою загострення;
- хвороби шлунково-кишкового тракту із високим ступенем залежності від прийому їжі та інтенсивності розумового навантаження; 
- захворювання ЛОР-органів та органу зору поза фазою загострення;
- захворювання ендокринної системи без виражених метаболічних порушень.
По відношенню до інвалідів-слухачів ВЦПРІ  заходи з фізіотерпії здійснюються, виходячи із визначеного особистого реабілітаційного потенціалу, наявності показань та протипоказань для їх призначення та з урахуванням основних принципів реабілітації: своєчасного початку проведення, безперервності, комплексності, індивідуальності, послідовності, спадкоємності, здійснення реабілітаційних заходів в колективі, повернення до активної соціально-корисної праці.
Лікарі-куратори призначають та контролюють виконання заходів з фізіотерапії, які здійснюються за допомогою та в присутності сестри медичної з фізіотерапії та молодшого медичного персоналу. Зазначені заходи повинні проводитись у позаурочний час в спеціально облаштованих та придатних (в санітарно-гігієнічному, загально безпечному, протипожежному та інших відношеннях) кабінетах.

Таблиця 1
Рекомендована апаратура для забезпечення основних методів фізіотерапії, яка може застосовуватись в Центрі
№ з\п Назва апаратури Особливості конструкції  чи характеристика фізичного чинника Основні методики, що можуть проводитись зазначеною апаратурою
Апаратура для електролікування
1 МІТ – ЕФ2 Імпульсний постійний струм з можливістю частотної модуляції Електрофорез, електросон, інтерференцтерапія, електрочастотна терапія
2 АЕСТ – 01 (2–х чи 8– ми канальний) Частотно – модульований біполярний струм Електростимуляція, протибольова терапія, тренування витривалості та збільшення об’єму м’язів та ін.
3 Ампліпульс - 5 Синусоїдальний модульований струм Різні варіанти електролікування
4 Апарат «ДТ – 50» Діадинамічний струм Різні варіанти електролікування
5 «Міоритм» Частотно – модульований біполярний струм Електростимуляція
Апаратура з використанням електромагнітних хвиль ультрависокої частоти
1 Апарати серії УВЧ Змінне електричне поле ультрависокої частоти (40,68 МГц або 27,12 МГц) Протизапальний ефект
2 Апарати серії «Луч» Сантиметрові хвилі (12,6 см) СМХ – терапія (протизапальна дія в підгострій та хронічній фазі)
3 Апарат серії «Волна» Дециметрові хвилі (65 і 96 см) ДМХ – терапія (протизапальна дія в гострій та підгострій фазі)
Апаратура для проведення фото-, магніто- та ультразвукової (УЗ) терапії
1 Апарат «МІТ – 11» Має два магніто-лазерних та один ультразвуковий випромінювач Забезпечує всі варіанти магніто-лазерної терапії та низькочастотної УЗ - терапії. Дозволяє одночасно впливати на три зони
2 Апарати для використання УФ - терапії «УГН» - місцевого впливу (вуха, горла, носа). Стаціонарні типа «ОРК» УФ - терапія
3 Апарат для резонансної магніто-квантової терапії «МІТ – 1 МЛТ» Має два магніто – лазерних випромінювача в червоному та інфрачервоному діапазоні Забезпечує всі варіанти магніто– лазерної терапії
4 Апарат для магніто – терапії комбінований «МІТ – МТ» Передбачено використання магнітного поля на резонансних частотах і додатково лазерного випромінення Конструкцією апарата передбачено, що магнітні індуктори розташовані в спеціальному матраці (процедура проводиться  в горизонтальному положенні пацієнта). Лазерні випромінювачі «розташовуються» на проблемних зонах (болю та ін.)
Апаратура для інгаляцій та приготування синглетного кисню
1 Апарати серії «МІТ – С» Дозволяє проводити інгаляції синглетним киснем і виготовляти лікарські синглетно – кисневі пінки Реалізується синглетно – киснева терапія шляхом інгаляцій та внутрішнім застосуванням активованих киснем мінеральних вод, фіто- чаїв тощо
2 Інші варіанти апаратів Слід надавати перевагу УЗ - інгаляторам Для проведення інгаляцій
Апаратура для діагностики за методикою «Накатані»
1 Апарат «МІТ – 1 ЕПД»        Комп’ютерний варіант              Забезпечення стану меридіанів
2 Апарат «МІТ – 1» Передбачає використання ЕМХ «КВЧ», лазерного випромінення, електровпливу на БАТ Дозволяє здійснювати регулюючу пунктурну фізіотерапію після електропунктурної діагностики

Методичне, організаційне, аналітичне, інформаційне та просвітницьке забезпечення процесу фізичної реабілітації інвалідів – слухачів ВЦПРІ  здійснює та контролює РК.



І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Найважливішою складовою частиною єдиного реабілітаційного процесу у ВЦПРІ є професійна реабілітація, тобто система заходів, що забезпечують інваліду можливість отримати відповідну роботу або зберегти колишню і просуватися по службі (роботі), сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції.
Реабілітація професійна–комплекс державних та суспільних заходів,  спрямованих на відновлення працездатності хворого або інваліда, повертання або включення інваліда до суспільно – корисної праці у доступних йому за станом здоров’я умовах праці, за особистими схильностями та побажаннями з метою досягнення ними матеріальної незалежності, самозабезпечення та інтеграції у суспільство.
Система заходів професійної реабілітації включає:
1. МСЕ.
2. Професійну орієнтацію.
3. Підготовку інваліда до професійної праці (профпідготовка).
4. Підготовка виробництва до використання праці інваліда.
5. Заходи з працевлаштування (забезпечення зайнятості) інвалідів.
6. Раціональне працевлаштування інвалідів.
7. Динамічне спостереження і контроль за раціональністю працевлаштування та успішністю соціально–трудової адаптації інвалідів.
8. Заходи щодо соціально–трудової адаптації (закріплення) інвалідів на виробництві (професійно–виробнича адаптація). 
Оскільки основною метою реабілітації є відновлення соціального статусу інваліда, досягнення ним матеріальної незалежності і соціальної адаптації, то існує певна етапність у здійсненні реабілітаційних заходів, що передбачає: 
- визначення реабілітаційного потенціалу;
- складання ІПР;
- проведення медичної і медико-професійної реабілітації;
- визначення потреби реабілітанта в інших видах реабілітації;
- здійснення заходів щодо реалізації реабілітаційного потенціалу в межах ІПР;
-  динамічний контроль за процесом реабілітації і при необхідності – його корекція.
Процес професійної реабілітації людей з інвалідністю є комплексним і досить складним процесом, реалізація якого полягає  у визначенні  потреб та бажань інвалідів щодо заходів професійної реабілітації, визначення стану працездатності, реабілітаційного потенціалу  та придатності до професійного навчання, формування клініко-реабілітаційних груп, реалізації, корекції та контролю виконання ІПР. При цьому необхідно враховувати психологічний стан інваліда, його індивідуальні нахили та здібності, рівень освіти, рівень соціальної та побутової повносправності тощо.
Створення для інвалідів можливостей набути професійну освіту, отримати гідну роботу та бути конкурентноспроможними на відкритому ринку праці знайшло своє відображення в Національній програмі професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 рр. 
Складовою частиною цієї програми стало створення в Україні Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України-основної ланки державної системи професійної реабілітації інвалідів.
ВЦПРІ здійснює свою діяльність відповідно до  Указу Президента України від 23 травня 2001 року №335/2001 «Про Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів» та Положення про Центр, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.07.2001 № 309 (зі змінами, наказ Мінпраці від 02.08.2007 №411), а також за стандартами та рекомендаціями Міжнародної організації праці.
ВЦПРІ є державною соціальною установою для тимчасового перебування інвалідів  І-ІІІ групи працездатного віку, які потребують професійної та соціальної реабілітації. Метою діяльності ВЦПРІ є створення  в державі  цілісної системи професійної реабілітації інвалідів, здійснення заходів (в тому числі з фізіотерапії), спрямованих на підготовку особи з інвалідністю до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності шляхом   адаптації,   реадаптації,   навчання,   перенавчання   для   подальшого ефективного працевлаштування з урахуванням стану її здоров'я, особистих схильностей та побажань, підготовки та перепідготовки спеціалістів для регіональних центрів професійної реабілітації незалежно від форм власності на основі вітчизняної та міжнародної практики та стандартів, відповідно до вимог ринкової економіки.
ВЦПРІ забезпечує:
- реалізацію головних завдань, визначених в Законах України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", „Про реабілітацію інвалідів в Україні",  „Про  соціальні  послуги",  щодо професійної реабілітації інвалідів відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії з урахуванням конкурентоспроможності інваліда на ринку праці і його працевлаштування як у звичайних виробничих умовах, так і у спеціально створених умовах праці;
- проведення    професійної    орієнтації,    професійної    підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації інвалідів;
- організацію   професійної  реабілітації,   із   здійсненням   медичного супроводу, яким передбачено надання  конкретних  видів і  форм соціальної допомоги, а також послуг психологічного характеру, що забезпечить успішну адаптацію інваліда до праці;
- організацію комплексної психотерапії та психокорекції, заснованих на передових досягненнях сучасної психології, фізіології та медицини;
- оцінку результатів професійної реабілітації інвалідів за освітніми, соціальними, психологічними і медичними критеріями та показниками;
-  надання   рекомендацій   для   подальшої   професійної   реабілітації інвалідів;
- здійснення заходів щодо сприяння в ефективному працевлаштуванні інвалідів відповідно до набутої професії після закінчення навчання;
- надання       інформаційно-консультативних      послуг      інвалідам, громадським   організаціям,   підприємствам,   установам   з   питань   професійної реабілітації інвалідів;
- створення матеріально-технічної бази для професійного навчання та реалізації комплексу заходів його соціального, психологічного та медичного супроводу;
- безпечні умови реабілітаційної діяльності;
- здійснення    взаємозв'язків    з    аналогічними    вітчизняними    та закордонними  центрами, освітніми, науковими,  виробничими установами та організаціями з питань професійної реабілітації інвалідів;
- розробку методик професійної реабілітації (орієнтації) та реабілітаційних технологій, їх впровадження, в тому числі зарубіжних;
- підвищення кваліфікації фахівців з питань професійної реабілітації інвалідів, у тому числі і тих, які опікуються особами з розумовою відсталістю та психічними захворюваннями;
- координацію роботи, науковий та методичний супровід регіональних та місцевих центрів професійної реабілітації;
- здійснення інформаційно-аналітичної діяльності щодо стану та перспектив професійної реабілітації інвалідів в Україні;
- організацію та проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад тощо з питань професійної реабілітації інвалідів.












ІІ. МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В УМОВАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
Основними принципами проведення фізіотерапії є:
- послідовність (методи фізіотерапії слід призначати з урахуванням результатів курсів проведеної медичної реабілітації за місцем проживання);
- можливість патогенетичного та симптоматичного впливу (призначення методів фізіотерапії повинно бути обґрунтованим з точку зору сучасних поглядів на етіологію та патогенез основного інвалідизуючого захворювання, супутніх захворювань, стану адаптаційних та саногенетичних механізмів);
- адекватність впливу (вибір фізичного фактора та методики процедури повинні відповідати рівню адаптаційних можливостей інваліда);
- оптимальне дозування (необхідно проводити вплив оптимальними параметрами фізичних факторів);
- специфічність впливу (вибір та диференційоване застосування фізичних факторів проводиться з урахуванням особливостей механізму їх дії);
- динамічність застосування (протягом професійної реабілітації необхідно змінювати параметри фізіотерапевтичного рецепту процедур в залежності від реакції інваліда);
- комбіноване оптимальне застосування лікувальних фізичних чинників;
- вибір оптимальних ділянок впливу з урахуванням системно–антисистемних взаємовідносин більшості функцій;
- індивідуальний підхід.

У ВЦПРІ за використання відповідної апаратури застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу, а саме: електролікування, світлолікування, ультразвукове лікування, інгаляції та ароматерапія тощо.
Електролікування—метод фізіотерапії, який застосовується з лікувальною і профілактичною метою з використанням електричної енергії, електричного полю.
Основними методами електролікування є гальванізація та лікувальний електрофорез. Під впливом гальванізації посилюється крово- та лімфообіг, стимулюються трофічні процеси, підвищуються секреторні функції залоз зовнішньої та внутрішньої секреції. Лікувальний електрофорез застосовується значно частіше і являє собою поєднання впливу постійного струму із надходженням до організму інваліда лікувальних речовин. До особливостей коригуючої дії лікувального електрофорезу відносять: 
можливість локального впливу на поверхнево розташовану ділянку тіла, наприклад, суглоб; 
велику тривалість дії процедур—депо лікувальних речовин зберігається протягом декількох днів; 
виключення впливу лікувальних речовин на органи травлення, у тому числі на печінку, а також на інші системи.
Крім того в Центрі застосовуються методи електролікування, засновані на використанні імпульсних струмів, а саме:
електросон — метод фізіотерапії, в основі якого є вплив імпульсним струмом малої інтенсивності з метою нормалізації функціонального стану центральної нервової системи (далі-ЦНС). В результаті слабкого ритмічного монотонного впливу на рецепторний апарат голови, тісно пов'язаний з головним мозком і його кровообігом, покращується порушений функціональний стан ЦНС та її регулюючий вплив на інші системи організму;
короткоімпульсна електроаналгезія – метод фізіотерапії, який полягає в збудженні окремих ділянок тіла короткими (0,15-0,5 мс) імпульсами прямокутної форми частотою 150-2000 Гц і силою 2-3 мА, коли збуджуються тільки чутливі нерви, рухові нерви і не відбувається впливу на м'язові волокна. Ритмічна імпульсація створює функціональну блокаду чутливих нервових шляхів, що призводить до припинення або зменшення больового синдрому. Цей метод фізіотерапії застосовується переважно при вертеброгенних ураженнях нервової системи;
діадинамотерапія—метод фізіотерапії, при якому застосовується лікування постійним струмом із напівсинусоїдальною формою імпульсів, які проходять із частотою 50 в 1 (однотактний) або 100 в 1 (двотактний). Ці струми викликають порушення функції екстерорецепторів, що супроводжується відчуттям печіння і поколювання під електродами, а також появою гіперемії внаслідок розширення поверхневих судин і прискорення кровообігу по ним. Збільшення сили струму викликає ритмічне порушення функції нервів і м'язових волокон, що призводить до активації периферичного кровообігу, обміну речовин. При збільшенні сили струму може відбутися тетанічне скорочення м'язів. Цей метод фізіотерапії застосовується при  вертеброгенних ураженнях нервової системи;
інтерференцтерапія—метод фізіотерапії, який полягає в лікувальному застосуванні інтерференційних струмів, які утворюються усередині тканин організму в результаті інтерференції (додавання) двох вихідних струмів середньої частоти. Інтерференційні струми використовують при підгострому перебігу захворювань периферичної нервової системи;
ампліпульстерапія—метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікування синусоїдальними струмами середньої частоти, модульованими за амплітудою низькою частотою в межах 10–150 Гц. Струми середніх частот забезпечують гарне проходження через шкірні покриви, не викликаючи роздратування і неприємних відчуттів під електродами. Амплітудні пульсації низької частоти дають змогу позитивно впливати на нервово-м'язові структури. Синусоїдно-модульовані струми активують кровообіг і обмінні процеси не тільки в поверхневих, але й у глибоко розташованих органах і тканинах. Метод успішно використовується для реабілітації інвалідів з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарата, нервової системи і захворюваннями внутрішніх органів;
електростимуляція—метод фізіотерапії, при якому застосовуються електричні струми для посилення діяльності органів і систем (електростимуляція серця, електростимуляція рухових нервів і м'язів). Електростимуляція використовується для підтримки життєдіяльності м'язів, попередження їх атрофії на період відновлення ушкодженого нерва, для попередження атрофії м'язів в період тривалої гіпокінезії, для збільшення сили м'язів і для штучної корекції рухів переважно в кінцівках;
дарсонвалізація—метод фізіотерапії, при якому проводиться лікування електричними й електромагнітними коливаннями високої частоти, високої напруги і малої сили. В основі фізіологічної діяльності струмів д'Арсонваля лежать рефлекторні явища. Впливаючи на рецептори шкіри, струми викликають відповідні сегментарні і загальні рефлекторні реакції, роблять одночасно і місцевий вплив на тканини;
магнітотерапія—метод фізіотерапії, в основі якого лежить вплив на тканини постійним або перемінним низькочастотним магнітним полем. Дія постійного магнітного поля на організм інваліда створює седативний, болезаспокійливий і протизапальний ефект. В результаті магнітотерапії знижується емоційна напруженість, нормалізується сон, поліпшується кровообіг, трофіка тканин, зменшується транссудація і набряк тканин, виникає гіпотензивний ефект;
індуктотермія—метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікувальне застосування високочастотних електромагнітних коливань 13,6 МГц (довжина хвилі 22,13 м). Дія високочастотного магнітного поля на організм інваліда створює болезаспокійливий і протизапальний ефект. В результаті індуктотерапії знижується інтенсивність больового синдрому при вертеброгенних ураженнях нервової системи.
Ультразвукова терапія—метод фізіотерапії, при якому застосовуються з лікувальною метою механічні коливання високої частоти. Під їх впливом у м'яких тканинах відбувається розширення судин, підсилюється кровообіг, позитивно збуджуються нервові структури та виявляється болезаспокійлива дія.
Світлолікування–методи фізіотерапії із застосуванням різних варіантів світла, тобто електромагнітних хвиль  різної довжини. Механізм дії характеризується впливом на капілярний, артеріальний та венозний кровообіг, трофіку тканин та супроводжується протизапальною дією. Застосовується при лікуванні гострих респіраторних захворювань, міалгіях, нейроміозитах та інших вертеброгенних захворюваннях, а також при лікуванні псоріазу, екземи, нейродерміту в структурі дерматологічних захворювань.
Інгаляції–метод фізіотерапії, при якому використовується пероральне та ендоназальне введення медикаментів з метою периферично-сегментарного впливу на рецепторний апарат порожнини носу для корекції носового дихання, а також при лікуванні гострих та хронічних респіраторних захворювань.
Ароматерапія. Головним завданням ароматерапії в умовах ВЦПРІ є профілактика та лікування захворювань ефірними маслами. Практичне використання  ефірних масел дозволяє значно скоротити використання хімічних препара¬тів. Ароматерапія - натуральний метод заспокоєння багатьох фізичних та психічних недугів. Її головна ціль-повернення рівноваги тіла й духу, підтримка й стимуляція природних захисних сил організму. 
Аромапрофілактика підвищує адаптаційні можливості людини, є одним з шляхів укріплення здоров`я та підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників навколишнього середовища. Використання ефірних масел є перспективним в сенсі скорочення адап¬тивного періоду у інвалідів, що приїжджають на навчання з різних кліматичних зон та часових поясів. Крім того ефірні масла використовують для підвищення працездатності, пам`яті, уваги, точності виконання завдань. Так, ефірні масла лаванди й лимона можливо застосовувати для оптимізації рефлекторної активності центральної нервової системи, підвищення вироблення динамічного стереотипу при виконанні однотипних операцій, в процесі навчання, що в кінцевому результаті призводить до скорочення часу, відведеного на виконання завдання.                                        
Для підвищення ефективності разом з ароматерапією доцільне використання методів психотерапії, що призводить до гармонізації психо-емоційного стану інвалідів під час їх професійної реабілітації.
Загальні принципи  проведення ароматерапії у ВЦПРІ
      Проведення групових інгаляційних процедур протягом 25—30 хвилин,             кількістю 12—16 на курс з перервами між курсами 1,5—3 місяці. Використовують концентра¬ції летючих фракцій ефірних масел 1—1,5 мг/м2, тобто наближено до природного, характерного для повітря навколо відповідних рослин. Для проведення процедур в повітря, спеціально пристосоване для цього приміщення, подають летючі фракції ефірних масел за допомогою спеціальної аромалампи—«Классик». Приміщення надійно ізольоване від навколишнього середовища з можливіс¬тю швидкого провітрювання й, крім цього, не містить матеріалів з властивістю сорбувати  леткі аромати¬чні речовини.
Перед використанням проводиться повний терапевтичний огляд пацієнта і відповідно з діагнозом робиться заключний висновок щодо застосування того чи іншого ефірного масла.
Потім визначається індивідуальна чутливість орга¬нізму до рекомендованого ефірного масла. Це можливо, зробивши шкірну й  нюхову проби. 
Пробу на шкірі проводять наступним чином: 1 краплю ефірного масла змішують з 1/3—1/4 чайної ложки олив¬кової чи соняшникової олії і втирають невелику кількість цієї суміші за вухом, на внутрішній поверхні ліктьового згину чи на зап`ясті.  Якщо через 12 годин не з`являться ознаки подразнення, то це ефірне масло дозволяється використовувати для прийняття ванн, масажу, компресів.
Нюхова проба: вказану вище суміш ефірного й рослинного масел нанести в області грудини чи за вухом на 12 годин. Необхідно також нанести її на фільтру¬вальний папір й потримати перед носом на відстані 10—15 см, не торкаючись шкіри. Якщо при вдиханні запаху ефірного масла не виникає бронхоспазму, який супроводжується кашлем, задишкою, то дане ефірне масло можна використовувати для інгаляцій, внутрішньо, та ароматизації приміщень. 
При цьому виключають з використання ті ефірні масла, котрі вкликають індивідуальну реакцію, пов`язану з негативними спогадами чи асоціаціями. 
Для запобігання звикання організму та зниження лікувальної дії ефірних масел одне й теж масло не реко¬мендується приміняти довше 3— 4 тижднів. Ароматичні лампи можливо застосовувати кожного дня, а інколи навіть 2 рази на день. 
Ароматерапевтична суміш повинна вміщувати не більш ніж п`ять ефірних масел, щоб запобігти виникненню синергічного ефекту.
 Використовуються тільки природні ефірні масла.
Зберігаються масла в герметично закритому скляному посуді  в темному місці. 
Показання до використання ефірних масел
Діапазон дії ефірних масел охоплює різні системи організму й різноманітні фізіологічні процеси. Ефірним мас¬лам не властива вузькоспецифічна дія і потенці¬ал їх дії розподіляється рівномірно серед різних систем і органів.
Ефірні масла різнобічно діють на центральну нервову систему: їх використовують при початкових проявах недостатності мозкового крово¬обігу атеросклеротичного генезу, з вираженим астеноневротичним синдромом, в тому числі й церебрально-судинними пароксизмами; дисциркуляторних енцефалопатіях атеросклеротичного генезу; затяжних формах неврозів з вазомоторною головною біллю; вегето - сосудинній дистонії; початкових проявах недоста¬тності кровообігу мозку, дисциркуляторній енцефалопатії та затяжних неврозах з вазомоторною головною бі¬ллю і церебральними пароксизмами; астено - невротичних станах, при фобічних, іпохондричних явищах, при  астенізації, гіпостенічному синдромі, депресивних порушеннях, нахилу до артеріальної гіпотензії.
Різнобічна дія ефірних масел на серцево - судинну систему: посилення функціональної можливості серця, зниження частоти пульсу, інтенсифікація окисних процесів в м`язах серця, покращення процесів електропровідності в міокарді.
При захворюваннях бронхо - легеневої системи, в комплексному лікуванні хронічних бронхітів, пневмоній, бронхоектатичній хворобі, бронхіальній астмі.
Також ароматерапію використовують при захворюваннях шлунково -кишкового тракту. Для лікування опікових, інфікованих й гангренозних ран. При алергічних реакціях, для підвищення імунітету, стимуляції потенції та ін.
Протипоказання до використання ефірних масел
Ароматерапія, як і інші методи лікування, потребує  зваженого підходу, та не призначається для довготривалого використання. Все зале¬жить від фізичного, душевного стану та потреб організму в даному виді терапії.
Постійно та безконтрольно ефірними масла¬ми не користуються, так як це може призвести до негативних наслідків.
Єдиним  протипоказанням, яке розповсюджується абсолютно на всі ефірні масла — індивідуальна непереносимість. Це, в першу чергу, відноситься до людей зі схильністю до алергічних зах¬ворювань, а також вагітних жінок.
Інколи відмічають індивідуальну непереносимість якогось певного запа¬ху. 
Не рекомендується використовувати регулярно, довготривалий час ефірні мас¬ла анісу й герані. При тромбофлебітах протипоказано використовувати ефірні масла базиліку, кипарису.
Протипоказано призначати вагітним жінкам й епілептикам ефірні масла базиліку, душиці, можевельнику, розмарину, шалфею, по¬лині, кориандру, чабрецю, туї, гвоздики. Необхідно зменшити перебування на сонці, якщо використовувались препарати з апельсино¬вим, бергамотовим, лимонним маслами.
Після інфаркту та інсульту не рекомендуються ефірні масла базиліку, кориандру, сосни, тому що вони сприяють підвищенню протромбінового індексу. Не приймають внутрішньо масла шалфею, лаванди одночасно з інши¬ми препаратами, які містять йод, залізо, і в сполуці з алкоголем. При надмірній збудливості нервової системи не рекомендується при¬ймати масло гвоздики і шалфею. Не рекомендується використовувати ефірні масла також при негативно-скептичному відношенні до ароматерапії.
ЛІТЕРАТУРА

1. Авраменко М.Л. Діяльність Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів у світлі реалізації Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями / Матеріали науково-практичної конференції 25-26 грудня 2003р. "Актуальні проблеми професійної реабілітації та працевлаштування  інвалідів” (тези доповіді). - Київ, 2003. – С. 48-57
2.  Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. пр.  – К.: Університет "Україна”, 2002. – №2.  – 340 с.
3. Актуальні проблеми професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів: Матер. наук. – практ. конф. – Київ, 2003. – 180 с.
4. Гундарева И.Д., Лебедева Н.Н. // Медицинская, социальная и профессиональная реабилитация инвалидов.– Ташкент, 1998. – С. 25 – 26.
5. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р.
6. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 р.
7. Іпатов А.В. Комплексна технологія реабілітації інвалідів в Україні //Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.–2004, №3(39).–С. 44– 45.
8. Модель державної системи професійної реабілітації інвалідів в Україні /Методичні рекомендації. – Дніпропетровськ, вид-во «Пороги».– 2002.–32 с. 
9. Мухін В.М. Фізична реабілітація - Київ: Олімпійська література, 2000. -425 с.
10. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 09.10.2006 №372 «Про затвердження Типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів»
11. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 12.04.2007 №155 «Про затвердження Соціальних нормативів у сфері професійної реабілітації інвалідів для центрів професійної реабілітації інвалідів системи Міністерства праці та соціальної політики України»
12. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 14.05.2007 №220 «Про затвердження типових переліків приміщень та обладнання кабінетів центру професійної реабілітації інвалідів системи Міністерства праці та соціальної політики України»
13. Організація професійного навчання, заходів з соціальної, психологічної реабілітації та медичного супроводу у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів: Методичні рекомендації /Авраменко М.Л., Маліновська Н..М., Мазур Ю.О., Кузнєцов Д.А./. – Київ, 2007. – 66с.
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів»
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №80 "Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг"
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №757 «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інвалідів»
17. Професійна реабілітація інвалідів: Довідково – методичний посібник /Упоряди. Іпатов А.В., Сергієні О.В., Войтчак Т.Г. та ін. /За редакцією Марунича В.В. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 227 с.
18. Самосюк И.З., Чухраев Н.В., Зубкова С.Т., Самосюк Н.И., Шимков Г.Е. Физические методы в лечении и медицинской реабилитации больных и инвалидов. – Київ, «Здоров’я». – 2004. – 624 с.
19. Смычек В.Б., Хулуп Г.Я., Милькаманович В.К. Медико – социальная экспертиза и реабилитация. - Минск, изд – во Юнипак. – 2005. – 420 с.
20. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры /Под общей ред. проф. С.Н. Попова. - Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 1999. - 608с

Категория: Правовая зона | Просмотров: 1015 | Добавил: Roxana | Теги: центр профессиональной реабилитации, физиотерапия, реабилитация инвалидов, профессиональная реабилитация инвал | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:

Форма входа

Поиск

Календарь

«  Сентябрь 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Наш опрос

Оцените мой сайт
Всего ответов: 34

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0